Блог учителя української мови та літератури Сокіл Алли Вікторівни: ЗНОву ЗНО

Абстракціонізм – течія в мистецтві ХХ ст., що відгороджується від об’єктивної дійсності, відмовляється відтворювати реальний світ, а створює натомість комплекс геометричних фігур або просто хаотичних ліній і фарб, що мають виражати якісь суб’єктивні внутрішні інтуїтивні відчуття художника. Представник: Михайль Семенко.

Бароко – напрям у літературі кінця ХVІ – поч.ХVІІІ ст., для якого характерні розвиток образів і композицій, потяг до різних протиставлень, образне використання слів у переносному значенні, прикрашування мови.

Поезії Лазаря Барановича, Івана Величковського, Григорія Сковороди, Данила Туптала (Святий Дмитрій Ростовський). Літописи Самійла Величка, Григорія Грабянки. Проповіді Іоаникія Гаметовського, А. Радивиловського.

Відродження, Ренесанс – історичний період розвитку культури країн Європи в ХV- ХVІ ст., коли відбувався перехід від середніх віків до нового часу. Доба відродження та розквіту української літератури припадає на другу половину ХVІ – першу половину ХVІІ століття. З цим періодом пов’язані імена Івана Вишенського та Герасима Смотрицького. Новим явищем того часу стає віршоване слово, з’являються твори різних жанрів: епіграми, так звані емблеми, морально-дидактичні, полемічні, історичні та панегіричні вірші тощо. У фольклорі з’являються народні думи й історичні пісні.

Герметизм – модерністська течія 20-40-х років ХХ ст., для якої характерна настанова на максимальне виявлення символічних можливостей поетичного слова, що має закарбувати в собі й передати читачеві найширші контексти зовнішнього та внутрішнього світів навіть тоді, коли окреме слово подається поза звичним логічним зв'язком і прикметами реальності. Особливо близькими до герметизму були Юрій Тарнавський, Емма Авдієвська.

Екзистенціалізм – представники цієї течії зосереджують свою увагу на існуванні людини, що є особистістю, вилученою з будь-яких систем (релігійних, політичних, соціальних).

Представники: В. Підмогильний «Місто»

Експресіонізм – авангардистський напрям у мистецтві та літературі, що розвивався переважно в німецькомовних країнах в період від 1905 по 1925 рік. Провідні емоції – настрої жаху та відчаю, очікування катастрофи, пошук духовних і моральних засад буття. В українській літературі експресіонізм започаткував Василь Стефаник. Класичний експресіонізм утвердив Осип Турянський. У стильову течію експресіонізму частково вписується творчістьМиколи Куліша, Миколи Бажана, Миколи Хвильового, Юрія Липи, Тодося Осьмачки

Імпресіонізм – течія в мистецтві та літературі другої половини ХІХ – поч. ХХ століття, митці якої основним своїм завданням вважали витончене відтворення суб’єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів та переживань, але без заглиблення в їх суть.

Представники: М. Коцюбинський, О.Кобилянська, Г. Косинка

Класицизм – літературний напрям, заснований на світогляді раціоналізму (культі розуму). В основі естетики – принцип раціоналізму та "наслідування природі". Прямолінійне протистояння добра і зла, позитивних та негативних персонажів.

Представники: Шкільні "піїтики" ХVІІІ ст., шкільна література, трагікомедія Ф. Прокоповича "Владимир". . Котляревський «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», Г. Квітка-Основ’яненко «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці»

Модернізм – загальна назва сукупності напрямів і шкіл у літературі та мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ століття, які вирізняються антиреалістичною спрямованістю, тяжінням до умовних засобів художнього зображення та вираження, духом експериментаторства.Встановлення деяких з цих ознак відбувається перед усім у поезії, окремі зразки якої (починаючи з лірики Т.Шевченка, а також у творчості І. Франка, Я. Щоголіва, О. Маковея, Уляни Кравченко, В. Щурата, О. Козловського) могли бути інтерпретовані як модерністські ще до кінця 19 ст., згодом — у драмі (Лесі Українки, О. Олеся, С. Черкасенка, В. Винниченка).

Монументалізм – напрямок в оригінальній літературі Київської Русі ХІст. (поряд із перекладною літературою). Монументальний стиль як окремий вид виділив Д.ЧиЖевський. Приклади: "Житія", літописи («Повість временних літ»)

Натуралізм – літературний напрям, що склався в західній літературі в останній третині ХІХ століття. Для нього була характерною настанова на фотографічно точне й неупереджене зображення дійсності, під якою насамперед розумілося матеріально-побутове довкілля, а також людського характеру, що бачився крізь призму фатальної зумовленості фізіологічною природою та середовищем.

Представники: В. Винниченко

Неокласицизм – умовна назва для позначення тих тенденцій у поезії на межі ХІХ –ХХ століття, що брали за основу "класичну норму", яка передбачала досконалість форми і ясність поетичної мови, пошук шляхів до гармонії духу, зосередженість на вічних засадах буття, настанову на успадкування культурної традиції. орієнтацію на кращі взірці мистецтва, створені у попередні роки.

Представники: Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Юрій Клен, Максим Рильський, Борис Тен, Григорій Кочура.

Неоромантизм – назва естетичних тенденцій, що виникли в літературі на межі ХІХ – ХХ століття. Характерний неоромантичний герой – непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами "надлюдини", вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод.

Представники: Юрій Яновський, Ольга Кобилянська ("Людина", "Царівна"), Леся Українка, Олександр Олесь, Микола Вороний, Микола Хвильовий.

Орнаменталізм – стиль, характерний для літератури Київської Русі XII ст. Його основними ознаками є мозаїчність, використання старого матеріалу як прикраси нового твору, вільне зміщення в часі, смілива зміна теми, включення до оповіді численних відгалужень від основної теми, символічність відтворення дійсності тощо. Найвизначнішою пам'яткою, в якій орнаментальний стиль відбився з найбільшою повнотою, є «Слово о полку Ігоревім».

Елементи орнаментального стилю «відновилися» в творчості М. Хвильового, Г. Косинки, М. Ялового, Ю. Яновського, Б. Антоненка-Давидовича).

Постмодернізм – напрям у літературі та мистецтві другої половини ХХ ст. Провідні ознаки: тотальне висміювання, гра з "чужим текстом", суміш різноманітних стилів, використання елементів масової літератури тощо.

Представники: Ю.Андрухович, О. Забужко, Є.Пашковський, Б. Жолдак, В. Ведмідь. Поети «Бу-Ба-Бу».

Просвітницький реалізм – заперечення художніх принципів романтизму.

Представники: С.Васильченко, О.Кобилянська, О.Гончар, П. Загребельний, М. Стельмах, В. Винниченко, У.Самчук, М. Хвильовий, І. Багряний.

Реалізм – художній метод літератури чи мистецтва, що полягає в правдивому, історично-конкретному, об’єктивному і всебічному відтворенні життя, в типізованому розкритті індивідуальних, спільних особливостей персонажів, у вмотивуванні їхніх характерів і вчинків суспільними обставинами.

Представники: І Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, С. Руданський, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний

Романтизм – напрям у літературі і мистецтві кінця ХVІІІ – поч. ХІХ ст., для якого характерне прикрашене, ідеальне зображення дійсності; у творах переважає героїка, мрійливість, захоплення незвіданим, таємничим; природа жива й тісно пов’язана з людиною.

Представники: Левко Боровиковський, В. Забіла, Є. Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, ранній Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Михайло Старицький.

Сентименталізм – художній метод і напрям у літературі Західної Європи й Росії ХVІІІ століття, представники якого основну увагу спрямовували на глибоке відтворення переживань, почуттів і пристрастей простої, незнатної людини з метою розчулити читача, викликати сердечне співчуття та сльози над важкою долею героя.

Представники : Г. Квітка- Основ’яненко, І. Котляревський.

Символізм – літ. напрям кінця ХІХ-поч. ХХ ст. для символістів конкретний художній образ модифікується в багатозначний символ, який стає умовним знаком.

Представники: П. Тичина, Олександр Олесь, Микола Вороний

Сюрреалізм - антиреалістичний, модерністський напрям у мистецтві та літературі 20-30-х років ХХ ст. на Заході, що проголосив джерелом творчості не реальну дійсність, а підсвідомі інстинкти, хворобливі марення, галюцинації.

Представники: Б.-І. Антонич, В. Барка, Ю. Тарновський

Футуризм – напрям у літературі й мистецтві, що виник на початку ХХ ст. в Італії. Характеризується запереченням правил логіки, гармонії й синтаксису. Заперечує досягнення класичної літератури.

Представники: Михайло Семенко, Гео (Юрій) Шкурупій

ТАБЛИЦЯ ТВОРІВ для ЗНО

Стилі	Письменники	Твори	Жанри
Орнаменталізм	-	“Слово про похід Ігорів”	поема, героїчна пісня
Монументалізм	Нестор	“Повість минулих літ”	літопис
Бароко	Г.Сковорода	“De libertate” “Всякому місту – звичай і права” “Бджола та Шершень”	лірика гром. лірика гром. Байка епічна
Класицизм	І. Котляревський	“Наталка Полтавка” “Енеїда”	драма поема
Сентименталізм	Г. Квітка-Основ’яненко	“Маруся”	повість соц.-побут.
Романтизм	Т.Шевченко	“До Основ’яненка” “Катерина” “Гайдамаки”	лірика поема поема
	П. Куліш	“Чорна рада”	роман істор.
	М. Вовчок (Вілінська)	“Максим Гримач”	оповідання
	О. Гончар	“За мить щастя”	новела
	В. Сосюра	“Любіть Україну”	лірика гром.
Реалізм	Т.Шевченко	“Мені однаково” “Кавказ” “Сон” (комедія) “І мертвим і живим…” “Заповіт”	лірика невільнича поема сатир. поема сатир. поема-послання лірика
	І. Нечуй-Левицький	“Кайдашева сім’я”	повість сусп.-побут.
	П. Мирний (Рудченко)	“Хіба ревуть воли як ясла повні?”	роман соц.-псих.
	І. Карпенко-Карий (Тобілевич)	“Мартин Боруля”	трагікомедія
Модернізм	М. Куліш	“Мина Мазайло”	трагікомедія
Модернізм	І. Драч	“Балада про соняшник”	лірика
*Неоромантизм*	Л. Українка (Косач)	“Contra spem spero!” “Лісова пісня”	лірика гром. драма-феєрія
	І.Франко	“Гімн” “Чого являєшся мені у сні” “Мойсей”	лірика гром. Лірика інтимна поема-притча
	М. Коцюбинський	“Тіні забутих предків”	повість
	О.Кобилянська	“Земля”	повість соц.-псих.
	О. Довженко	“Україна в огні” “Зачарована Десна”	кіноповість кіноповість
	Г. Тютюнник	“Три зозулі з поклоном”	новела
	Л. Костенко	“Маруся Чурай” “Страшні слова, коли вони мовчать” “Українське альфреско”	роман у віршах істор. лірика лірика
	І. Багряний (Лозов’ягін)	“Тигролови”	роман пригодн.
	М. Вороний	“Блакитна Панна”	лірика
	П. Тичина	“О панно Інно” “Арфами, арфами..” “Ви знаєте як липа шелестить”	лірика лірика лірика
	Богдан-Ігор Антонич	“Різдво”	лірика
	Ю. Яновський	“Вершники”	роман у новелах
*Неокласицизм*	М. Рильський	“Молюсь і вірю”	лірика
*Неокласицизм*	Є. Маланюк	“Стилет чи стилос”	лірика
*Імпресіонізм*	М. Коцюбинський	“Intermezzo”	новела
*Імпресіонізм*	В. Винниченко	“Момент”	новела
*Експресіонізм*	В. Стефаник	“Камінний хрест”	новела
*Експресіонізм*	М. Хвильовий (Фітільов)	“Я (романтика)”	новела
*Екзистенціалізм*	В. Підмогильний	“Місто”	роман урбаніст.
*Символізм*	О. Олесь (Кандиба)	“Чари ночі” “О слово рідне! Орле скутий!”	лірика лірика
*Сюрреалізм*	В. Стус	“Як добре те, що смерті не боюсь я” “О земле втрачена, явися!”	лірика лірика невільн.
*Неонародники*	А. Малишко	“Пісня про рушник”	пісня
*Неонародники*	В. Симоненко	“Лебеді материнства”	лірика
	О. Вишня (Губенко)	“Моя автобіографія” “Сом”	усмішка

Табличка, у якій подано жанр, автор та головні герої творів: «Наталка Полтавка», «Маруся», «Чорна рада», «Максим Гримач», «Кайдашева сім’я», «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Мартин Боруля», «Тіні забутих предків», «Земля», «Момент», «Подвійне коло», «Місто», «Мина Мазайло», «Україна в огні», «За мить щастя», «Тигролови»

АВТОР	ТВІР	ЖАНР	ГОЛОВНІ ГЕРОЇ
Іван Котляревський	«Наталка Полтавка»	Соціально-побутова драма (малоросійська опера – авт.)	Терпилиха (Горпина, Наталка)Возний ТетерваковськийВиборний Макогоненко
Григорій Квітка-Основ’яненко	«Маруся»	Сентиментально-реалістична соціально-побутова повість	Наум Дрот, його дружина Настя
Пантелеймон Куліш	«Чорна рада»	Історичний роман (перший в укр.літ.), роман-хроніка, історико-пригодницький роман	Гетьман Павло ТетеряПолковник Яким СомкоПолковник Васюта ЗолотаренкоГетьман Січі Іван БрюховецькийШрам (справжнє прізвище Чепурний)Михайло Черевань
Марко Вовчок	«Максим Гримач»	Родинно-побутове оповідання	Максим Гримач
Іван Нечуй-Левицький	«Кайдашева сім’я»	Соціально-побутова повість	Маруся й Омелько КайдашіКарпо й ЛаврінМотря й МелашкаБаба Палажка
Панас Мирний (Рудченко)	«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»	Соціально-психологічний романРоман з народного життя	Чіпка Варениченко, його мати МотряЙого батько Іван Вареник (Притика, Остап Хрущ, Хрущов)Грицько Чупруненко, його дружина Христя, москаль Максим Ґудзь
Іван Карпенко-Карий	«Мартин Боруля»	Трагікомедія	Мартин Боруля
Михайло Коцюбинський	«Тіні забутих предків»	Повість	Іван Палійчук, його кохана Марічка Гутенюк, дружина Палагна, сусід Юра
Ольга Кобилянська	«Земля»	Повість	Івоніка Федорчук, його дружина Марійка, сини Михайло та Сава
Володимир Винниченко	«Момент»	Новела	Революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун
Юрій Яновський	«Подвійне коло»	Новела	Брати Половці: денікінець Андрій, петлюрівець Оверко, махновці Панас та Сашко, червоний командир Іван, їхній батько Мусій Половець, червоний комісар Герт
Валер’ян Підмогильний	«Місто»	Урбаністичний роман	Степан Радченко
Микола Куліш	«Мина Мазайло»	Сатирична комедія	Родина Мазайла: Мина, його діти Рина й Мокій, дружина Килина
Олександр Довженко	«Україна в огні»	Кіноповість	Родина Запорожців: Лаврін і Тетяна, п’ятеро синів – Роман, Іван, Савка, Григорій, Трохим і дочка Олеся
Олесь Гончар	«За мить щастя»	Новела	Артилерист Сашко Діденко, мадярка Лорі (Лариса), її чоловік, комбат Шадура
Іван Багряний	«Тигролови»	Пригодницький роман	Григорій Многогрішний, родина Сірків: Наталка, Гриць та їх батьки – Денис Сірко та Сірчиха, майор НКВС Мед

Рідна мова Репетитор ⇒ ЗНО

Позначення часу в українській мові

1. Години в українській мові – жіночого роду і є порядковим числівником. Тобто «14.00» говоримо не «дві години», а «друга година».

2. На позначення часу треба вживати прийменник О, а не У (В). Не можна використовувати паралельні й розмовні форми: Початок КВК у 4 години. – неправильно. Потрібно: Початок КВК о 16.00 (о 16 годині).

3. Називаючи точний час, слід пам'ятати, що до 30 хвилин треба вживати прийменник на, а після 30 хвилин – прийменник за: пів сьомої (години), п’ятнадцять (хвилин) восьмої (години), без десяти (хвилин) три (години) – неправильно. Потрібно пів на сьому (годину), п’ятнадцять (хвилин) на восьму (годину), за десять (хвилин) третя (година).

4. Форму у скільки годин? слід замінити на О КОТРІЙ ГОДИНІ?, а форму скільки годин? – на КОТРА ГОДИНА? Можна: чверть на сьому і чверть по шостій, за двадцять сьома і двадцять до сьомої. Увага! У певному контексті прийменник на вказує на приблизність (Повернуся на 10 годину), а прийменник о (об) указує на точний час (Повернуся о 10 годині або Повернуся об 11 годині).